повний

по́вен, -вна, -вне.

1) У якому немає вільного місця, заповнений до краю. || У якому є, міститься, вміщується порівняно багато кого-, чого-небудь. || У сполуч. з деякими ім. вживається на означення великої міри вияву дії, ознаки і т. ін. || Не порожній всередині (про зерно, плоди і т. ін.). || Який має велику кількість пелюсток (про квіти, цвіт і т. ін.). || у знач. ім. по́вна, -ної, ж., розм. Наповнена по вінця чарка.

2) перен. Цілком пройнятий, охоплений чим-небудь; сповнений чимсь. || Зайнятий, зацікавлений, захоплений ким-, чим-небудь. || Який відбиває, виражає якесь почуття, переживання і т. ін. (про погляд, вираз обличчя тощо). || Який має в собі багато чого-небудь. || Насичений чим-небудь. Повне життя.

3) тільки по́вний. Узятий у всьому обсязі; цілий, весь. || Який складається з усього необхідного. || Поданий повністю, не скорочений. Повна адреса. || Доведений до кінця; закінчений. || Який містить усе необхідне; докладний, вичерпний. У повному розумінні слова.

••

По́вні прикме́тники ; По́вні фо́рми прикме́тників — прикметники, що в наз. в. одн. мають закінчення -ий, -а (-я, -ая, -яя), -е (-є, -еє, -єє).

4) тільки по́вний. Який виявляється повністю, не частково; цілковитий. || Нічим не обмежений. || Остаточний. Повний порядок.

5) тільки по́вний. Який досяг певної межі, певного віку, необхідної норми.

6) тільки по́вний. Який досяг найвищого розвитку, межі, являє собою найвищий ступінь чого-небудь. || Найвищий, максимальний (про швидкість, силу і т. ін.). || Який звучить на всю силу; не приглушений, не ослаблений (про звук, голос). Повним ходом.

••

По́вна вода́ — вода у природній водоймі на високому рівні.

По́вний впере́д ; По́вний хід — а) про дуже велику швидкість; б) команда, наказ, заклик рухатися з максимальною швидкістю.

7) В міру товстий, округло-пухлий.